«Я боюся школи більше, ніж моя дитина!»

Сьогодні навколо сучасної української школи доволі багато дискусій. Говорять і про недостатню кількість матеріалів та застарілі підручники, і про дитячу жорстокість, недбалість вчителів, а також про те, що школа травмує дітей. Якщо перше – суто матеріальне питання і його вирішення відносно зрозуміле, то з останнім не все так просто. Але є вчителі, які намагаються розвіювати подібні страхи. 

Оксана Педос, а для учнів сумської школи     №7 – Оксана Юріївна, навчає дітей вже 16 років. Останні 10 – працює із «першачками». Говорить, що з ними особисто їй і цікавіше, і простіше.

Але у роботі з найменшими школярами є свої нюанси. Вони швидко стомлюються, тож навчальний процес має бути комфортним і цікавим: інформація подаватися в легкій формі, розбавлятися іграми, командною роботою. І тут чіткої системи немає. Вчитель сам складає план уроку.

Гра і тематичні уроки – обов’язкові елементи для наймолодших школярів. Разом з тим, Оксана Юріївна додає: варто дотримуватися балансу між грою та навчанням. Інакше – гарних результатів не буде.

Цього року школа №7 приєдналася до всеукраїнського педагогічного експерименту «Розумники». Тепер на уроках читання, української мови та математики тут користуються планшетами. Гроші на придбання техніки та програми виділили батьки. Зараз лише один клас займається за такою системою. Оксана Юріївна відзначає, що опанувати електронні освітні ігрові ресурси їй було нескладно. Головне, що подібні уроки цікаві дітям. Але зауважує: у програмі все ж є мінуси.

«Я очікую від освітньої реформи розуміння, свободи для вчителя і наповненості матеріалами… Щоб дозволили нам працювати так, як ми хочемо, а не так, як інколи нав’язують. Звичайно, більше допомоги, а не контролю. Мені здавалося, нас більше контролювали, ніж допомагали. «Треба робити ось так!» А як його зробити? Якщо вчителі з досвідом – вони знали. А для молоді, звичайно, треба що? Велика методична підтримка».

Не можна не сказати і про проблеми школи. Одна з них – нестача матеріалів та підручників. І це стосується не лише старших класів, а й молодших. Хоч якісь зрушення у цьому плані – ось чого очікують вчителі від освітньої реформи. А ще – свободи своїх дій. Цікава подача матеріалу – візитівка вчителя, тож вони мають надію, шо на творчий процес, окрім них, більше ніхто не впливатиме.


 

Є надія і на розуміння батьків. Адже вони свого роду теж учасники навчального процесу. Якщо вчитель допомагає навчатися у школі, то батьки – вдома. Власне, взаємодія вчителів, батьків і держави – це гарантія успішної нової української школи.

А ще вона додає: думка про те, що школа травмує дітей – хибна і не варто боятися навчання. Головне, щоб вчителювали люди, які люблять свою роботу і дітей.

Залиште коментар першим!

Залиште відповідь